CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Сам. 12
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

2-а Самуїлова

Розділ 12

1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.

2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.

3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.

4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.

5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.

6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.

7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.

8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.

12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.

13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!

14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.

15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.

16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.

17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.

18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.

19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.

20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.

21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“

22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,

25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.

26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.

2-я книга Царств

Глава 12

1 И послал7971 Господь3068 Нафана5416 к Давиду,1732 и тот пришел935 к нему и сказал559 ему: в одном259 городе5892 были два8147 человека,582 один259 богатый,6223 а другой259 бедный;7326

2 у богатого6223 было очень3966 много7235 мелкого6629 и крупного1241 скота,1241

3 а у бедного7326 ничего, кроме одной259 овечки,3535 которую он купил7069 маленькую6996 и выкормил,2421 и она выросла1431 у него вместе3162 с детьми1121 его; от хлеба6595 его она ела,398 и из его чаши3563 пила,8354 и на груди2436 у него спала,7901 и была для него, как дочь;1323

4 и пришел935 к богатому6223 человеку376 странник,1982 и тот пожалел2550 взять3947 из своих овец6629 или волов,1241 чтобы приготовить6213 обед для странника,732 который пришел935 к нему, а взял3947 овечку3535 бедняка73267326 и приготовил6213 ее для человека,376 который пришел к нему.

5 Сильно3966 разгневался2734639 Давид1732 на этого человека376 и сказал559 Нафану:5416 жив2416 Господь!3068 достоин1121 смерти4194 человек,376 сделавший6213 это;

6 и за овечку3535 он должен заплатить7999 вчетверо,706 за то, что6118 он сделал6213 это, и за то, что не имел2550 сострадания.2550

7 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 ты — тот человек.376 Так говорит559 Господь3068 Бог430 Израилев:3478 Я помазал4886 тебя в царя4428 над Израилем3478 и Я избавил5337 тебя от руки3027 Саула,7586

8 и дал5414 тебе дом1004 господина113 твоего и жен802 господина113 твоего на лоно2436 твое, и дал5414 тебе дом1004 Израилев3478 и Иудин,3063 и, если этого для тебя мало,4592 прибавил3254 бы тебе еще больше;

9 зачем же ты пренебрег959 слово1697 Господа,3068 сделав6213 злое7451 пред очами5869 Его? Урию223 Хеттеянина2850 ты поразил5221 мечом;2719 жену802 его взял3947 себе в жену,802 а его ты убил2026 мечом2719 Аммонитян;11215983

10 итак не отступит5493 меч2719 от дома1004 твоего во5704 веки,5769 за то, что6118 ты пренебрег959 Меня и взял3947 жену802 Урии223 Хеттеянина,2850 чтоб она была тебе женою.802

11 Так говорит559 Господь:3068 вот, Я воздвигну6965 на тебя зло7451 из дома1004 твоего, и возьму3947 жен802 твоих пред глазами5869 твоими, и отдам5414 ближнему7453 твоему, и будет7901 он спать7901 с женами802 твоими пред5869 этим солнцем;8121

12 ты сделал6213 тайно,5643 а Я сделаю6213 это пред всем Израилем3478 и пред солнцем.8121

13 И сказал559 Давид1732 Нафану:5416 согрешил2398 я пред Господом.3068 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 и Господь3068 снял5674 с тебя грех2403 твой; ты не умрешь;4191

14 но657 как ты этим делом1697 подал5006 повод5006 врагам341 Господа3068 хулить5006 Его, то умрет4191 родившийся3209 у тебя сын.1121

15 И пошел3212 Нафан5416 в дом1004 свой. И поразил5062 Господь3068 дитя,3206 которое родила3205 жена802 Урии223 Давиду,1732 и оно заболело.605

16 И молился1245 Давид1732 Богу430 о младенце,5288 и постился66846685 Давид,1732 и, уединившись провел3885 ночь,3885 лежа7901 на земле.776

17 И вошли6965 к нему старейшины2205 дома1004 его, чтобы поднять6965 его с земли;776 но он не хотел,14 и не ел1262 с ними хлеба.3899

18 На седьмой7637 день3117 дитя3206 умерло,4191 и слуги5650 Давидовы1732 боялись3372 донести5046 ему, что умер4191 младенец;3206 ибо, говорили559 они, когда дитя3206 было еще живо,2416 и мы уговаривали1696 его, и он не слушал8085 голоса6963 нашего, как же мы скажем559 ему: «умерло4191 дитя»?3206 Он сделает6213 что-нибудь худое.7451

19 И увидел7200 Давид,1732 что слуги5650 его перешептываются3907 между собою, и понял995 Давид,1732 что дитя3206 умерло,4191 и спросил559 Давид1732 слуг5650 своих: умерло4191 дитя?3206 И сказали:559 умерло.4191

20 Тогда Давид1732 встал6965 с земли776 и умылся,7364 и помазался,5480 и переменил2498 одежды8071 свои, и пошел935 в дом1004 Господень,3068 и молился.7812 Возвратившись935 домой,1004 потребовал,7592 чтобы подали7760 ему хлеба,3899 и он ел.398

21 И сказали559 ему слуги5650 его: что значит, что ты так поступаешь:6213 когда дитя3206 было еще живо,2416 ты постился6684 и плакал;1058 а когда дитя3206 умерло,4191 ты встал6965 и ел398 хлеб?3899

22 И сказал559 Давид: доколе дитя3206 было живо,2416 я постился6684 и плакал,1058 ибо думал:559 кто знает,3045 не помилует26032603 ли меня Господь,3068 и дитя3206 останется живо?2416

23 А теперь оно умерло;4191 зачем же мне поститься?6684 Разве я могу3201 возвратить7725 его? Я пойду1980 к нему, а оно не возвратится7725 ко мне.

24 И утешил5162 Давид1732 Вирсавию,1339 жену802 свою, и вошел935 к ней и спал7901 с нею; и она родила3205 сына,1121 и нарекла7121 ему имя:8034 Соломон.8010 И Господь3068 возлюбил157 его

25 и послал7971 пророка5030 Нафана,5416 и он нарек7121 ему имя:8034 Иедидиа3041 по слову Господа.3068

26 Иоав3097 воевал3898 против Раввы7237 Аммонитской11215983 и взял3920 почти царственный4410 город.5892

27 И послал7971 Иоав3097 к Давиду1732 сказать559 ему: я нападал3898 на Равву7237 и овладел3920 водою4325 города;5892

28 теперь собери622 остальной3499 народ5971 и подступи2583 к городу5892 и возьми3920 его; ибо, если я возьму3920 его, то мое имя8034 будет7121 наречено7121 ему.

29 И собрал622 Давид1732 весь народ5971 и пошел3212 к Равве,7237 и воевал3898 против нее и взял3920 ее.

30 И взял3947 Давид венец5850 царя4428 их с головы7218 его, — а в нем было золота2091 талант3603 и драгоценный3368 камень,68 — и возложил его Давид1732 на свою голову,7218 и добычи7998 из города5892 вынес3318 очень3966 много.7235

31 А народ,5971 бывший в нем, он вывел3318 и положил7760 их под пилы,4050 под железные1270 молотилки,2757 под железные1270 топоры,4037 и бросил5674 их в обжигательные4404 печи.4404 Так он поступил6213 со всеми городами5892 Аммонитскими.11215983 И возвратился7725 после того Давид1732 и весь народ5971 в Иерусалим.3389

2-а Самуїлова

Розділ 12

2-я книга Царств

Глава 12

1 І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.

1 И послал7971 Господь3068 Нафана5416 к Давиду,1732 и тот пришел935 к нему и сказал559 ему: в одном259 городе5892 были два8147 человека,582 один259 богатый,6223 а другой259 бедный;7326

2 У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.

2 у богатого6223 было очень3966 много7235 мелкого6629 и крупного1241 скота,1241

3 А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.

3 а у бедного7326 ничего, кроме одной259 овечки,3535 которую он купил7069 маленькую6996 и выкормил,2421 и она выросла1431 у него вместе3162 с детьми1121 его; от хлеба6595 его она ела,398 и из его чаши3563 пила,8354 и на груди2436 у него спала,7901 и была для него, как дочь;1323

4 І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.

4 и пришел935 к богатому6223 человеку376 странник,1982 и тот пожалел2550 взять3947 из своих овец6629 или волов,1241 чтобы приготовить6213 обед для странника,732 который пришел935 к нему, а взял3947 овечку3535 бедняка73267326 и приготовил6213 ее для человека,376 который пришел к нему.

5 І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.

5 Сильно3966 разгневался2734639 Давид1732 на этого человека376 и сказал559 Нафану:5416 жив2416 Господь!3068 достоин1121 смерти4194 человек,376 сделавший6213 это;

6 А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.

6 и за овечку3535 он должен заплатить7999 вчетверо,706 за то, что6118 он сделал6213 это, и за то, что не имел2550 сострадания.2550

7 І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.

7 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 ты — тот человек.376 Так говорит559 Господь3068 Бог430 Израилев:3478 Я помазал4886 тебя в царя4428 над Израилем3478 и Я избавил5337 тебя от руки3027 Саула,7586

8 І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.

8 и дал5414 тебе дом1004 господина113 твоего и жен802 господина113 твоего на лоно2436 твое, и дал5414 тебе дом1004 Израилев3478 и Иудин,3063 и, если этого для тебя мало,4592 прибавил3254 бы тебе еще больше;

9 І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.

9 зачем же ты пренебрег959 слово1697 Господа,3068 сделав6213 злое7451 пред очами5869 Его? Урию223 Хеттеянина2850 ты поразил5221 мечом;2719 жену802 его взял3947 себе в жену,802 а его ты убил2026 мечом2719 Аммонитян;11215983

10 А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.

10 итак не отступит5493 меч2719 от дома1004 твоего во5704 веки,5769 за то, что6118 ты пренебрег959 Меня и взял3947 жену802 Урии223 Хеттеянина,2850 чтоб она была тебе женою.802

11 Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.

11 Так говорит559 Господь:3068 вот, Я воздвигну6965 на тебя зло7451 из дома1004 твоего, и возьму3947 жен802 твоих пред глазами5869 твоими, и отдам5414 ближнему7453 твоему, и будет7901 он спать7901 с женами802 твоими пред5869 этим солнцем;8121

12 Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.

12 ты сделал6213 тайно,5643 а Я сделаю6213 это пред всем Израилем3478 и пред солнцем.8121

13 І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!

13 И сказал559 Давид1732 Нафану:5416 согрешил2398 я пред Господом.3068 И сказал559 Нафан5416 Давиду:1732 и Господь3068 снял5674 с тебя грех2403 твой; ты не умрешь;4191

14 Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.

14 но657 как ты этим делом1697 подал5006 повод5006 врагам341 Господа3068 хулить5006 Его, то умрет4191 родившийся3209 у тебя сын.1121

15 І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.

15 И пошел3212 Нафан5416 в дом1004 свой. И поразил5062 Господь3068 дитя,3206 которое родила3205 жена802 Урии223 Давиду,1732 и оно заболело.605

16 А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.

16 И молился1245 Давид1732 Богу430 о младенце,5288 и постился66846685 Давид,1732 и, уединившись провел3885 ночь,3885 лежа7901 на земле.776

17 I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.

17 И вошли6965 к нему старейшины2205 дома1004 его, чтобы поднять6965 его с земли;776 но он не хотел,14 и не ел1262 с ними хлеба.3899

18 І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.

18 На седьмой7637 день3117 дитя3206 умерло,4191 и слуги5650 Давидовы1732 боялись3372 донести5046 ему, что умер4191 младенец;3206 ибо, говорили559 они, когда дитя3206 было еще живо,2416 и мы уговаривали1696 его, и он не слушал8085 голоса6963 нашего, как же мы скажем559 ему: «умерло4191 дитя»?3206 Он сделает6213 что-нибудь худое.7451

19 А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.

19 И увидел7200 Давид,1732 что слуги5650 его перешептываются3907 между собою, и понял995 Давид,1732 что дитя3206 умерло,4191 и спросил559 Давид1732 слуг5650 своих: умерло4191 дитя?3206 И сказали:559 умерло.4191

20 І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.

20 Тогда Давид1732 встал6965 с земли776 и умылся,7364 и помазался,5480 и переменил2498 одежды8071 свои, и пошел935 в дом1004 Господень,3068 и молился.7812 Возвратившись935 домой,1004 потребовал,7592 чтобы подали7760 ему хлеба,3899 и он ел.398

21 І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“

21 И сказали559 ему слуги5650 его: что значит, что ты так поступаешь:6213 когда дитя3206 было еще живо,2416 ты постился6684 и плакал;1058 а когда дитя3206 умерло,4191 ты встал6965 и ел398 хлеб?3899

22 А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?

22 И сказал559 Давид: доколе дитя3206 было живо,2416 я постился6684 и плакал,1058 ибо думал:559 кто знает,3045 не помилует26032603 ли меня Господь,3068 и дитя3206 останется живо?2416

23 А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.

23 А теперь оно умерло;4191 зачем же мне поститься?6684 Разве я могу3201 возвратить7725 его? Я пойду1980 к нему, а оно не возвратится7725 ко мне.

24 І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,

24 И утешил5162 Давид1732 Вирсавию,1339 жену802 свою, и вошел935 к ней и спал7901 с нею; и она родила3205 сына,1121 и нарекла7121 ему имя:8034 Соломон.8010 И Господь3068 возлюбил157 его

25 і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.

25 и послал7971 пророка5030 Нафана,5416 и он нарек7121 ему имя:8034 Иедидиа3041 по слову Господа.3068

26 А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.

26 Иоав3097 воевал3898 против Раввы7237 Аммонитской11215983 и взял3920 почти царственный4410 город.5892

27 І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.

27 И послал7971 Иоав3097 к Давиду1732 сказать559 ему: я нападал3898 на Равву7237 и овладел3920 водою4325 города;5892

28 А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.

28 теперь собери622 остальной3499 народ5971 и подступи2583 к городу5892 и возьми3920 его; ибо, если я возьму3920 его, то мое имя8034 будет7121 наречено7121 ему.

29 І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.

29 И собрал622 Давид1732 весь народ5971 и пошел3212 к Равве,7237 и воевал3898 против нее и взял3920 ее.

30 І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.

30 И взял3947 Давид венец5850 царя4428 их с головы7218 его, — а в нем было золота2091 талант3603 и драгоценный3368 камень,68 — и возложил его Давид1732 на свою голову,7218 и добычи7998 из города5892 вынес3318 очень3966 много.7235

31 А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.

31 А народ,5971 бывший в нем, он вывел3318 и положил7760 их под пилы,4050 под железные1270 молотилки,2757 под железные1270 топоры,4037 и бросил5674 их в обжигательные4404 печи.4404 Так он поступил6213 со всеми городами5892 Аммонитскими.11215983 И возвратился7725 после того Давид1732 и весь народ5971 в Иерусалим.3389

1.0x